Віра
Глибока релігійність, ревний захист православної віри
- характерні ознаки духовного життя Запорожжя. Достатньо
сказати, що вступ до запорозького товариства починався
з питання: «У Бога віруєш?».
Значення християнської віри для козаків було дуже
важливим адже Бог оберігає незалежну Україну, надає їй
духовних сил у боротьбі з ворогами. Запорожці були
професійними воїнами й одним із головних завдань вважали
оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих
звичаїв, традицій. Культ
побратимства, товаришування у свідомості козака був
нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю
самопожертви заради ближнього.
Козаки за власний кошт утримували лікарні, шпиталі, а
також цілі церковні парафії, робили значні матеріальні
внески у храми, прихожанами яких себе вважали.
Найшановнішими церковними святами були Різдво,
Великдень, Покрова.
Державність
Саме козаки були авторами і реалізаторами ідеї
української держави та її легітимації у міжнародній
спільноті як незалежної держави. Наприклад, Переяславська
Рада 1654 року не була ані приєднанням, ані возз'єднанням
із Росією, це був військовий союз двох держав. Такі союзи
у той період і були актами міжнародного визнання. Після
цього всі європейські правителі трактували Гетьманщину як
легітимну державу, а Богдана Хмельницького –
як законного правителя.
Козаки – це значно ширше та масштабніше явище, ніж ми
звикли думати. Запорозька Січ – лише збірна назва для цілої
низки військових і адміністративних центрів українського
козацтва, розташованих за порогами Дніпра.
Протягом 1550-х – 1770-х років історики послідовно
нараховують 7 або 8 Запорозьких Січей: Хортицьку,
Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку,
Кам'янську, Олешківську і Нову.
