«Дюна»-ідеальна екранізація великої фантастики яку дуже складно дивитись

Впливову сім'ю Атрейдесів на чолі з графом Літо (Оскар Айзек) відправляють на Арракіс - стежити за здобиччю спайса, найважливішою речовиною у Всесвіті. Раніше ця планета належала войовничим Харконненам, які тероризували місцевий народ фрименів і залишили після себе тільки ледве працюючу техніку. Вони не мають наміру залишати Арракіс за Атрейдесами - аж надто багато грошей приносять місцеві піщані дюни - і готують повномасштабну війну під проводом барона Володимира Харконнена (Стеллан Скарсгард) і його кузена - «Звіра» Раббана (Дейв Батіста).

В цей час спадкоємець будинку Атрейдесів Пол (Тімоті Шаламе) намагається розібратися в собі. Його мати (Ребекка Фергюсон), вихованка ордену Бене Гессерит, навчає сина силі «Голосу» (здатності керувати іншими людьми) і переконує, що той - Муад'Діб, місцевий Месія. У своїх снах Пол бачить дивну дівчину з племені фрименів (Зендея) і образи з, здається, не надто веселого майбутнього. А у вільний від галюцинацій час вчиться битися під наглядом воїна Гурні Халлека (Джош Бролін) і, як і всі, готується до неминучого вторгнення ворога.

«Дюну» приблизно так само важко критикувати, як і дивитися - не тому що це якесь особливо складне кіно (навіть тим, хто не знайомий з романом Герберта, більш-менш все повинно бути зрозуміло), а тому що в його випадку результат повністю співвідноситься із завданням. Вільньов тисячу разів попереджав, що буде йти строго по книзі і навіть на перший роман йому знадобиться два повнометражні фільми. Сам авторський стиль канадського постановника «Прибуття» та «Вбивці" не передбачає особливоїжвавості - багатозначні паузи йому завжди ближче активної дії. Нарешті, об'ємний епос Франка Герберта - не та книга, з якої можна зробити яскравий розважальний сай-фай: повірте, Голлівуд вже намагався.